Пошук авторів
Юрій Григоров
ID:
7598
Символьний код:
yuriy-grigorov
Зовнішній код:
3999
Назва:
Юрій Григоров
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Григоров
Юрій Данилюк
ID:
7599
Символьний код:
yuriy-danilyuk
Зовнішній код:
7219
Назва:
Юрій Данилюк
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Данилюк
Юрій Канигін
Канигін Юрій Михайлович - (14 вересня 1935 р., с. Городище, Перевальський район, Луганської області) — сучасний український письменник, публіцист, есеїст, вчений. Автор численних наукових і науково-популярних праць в галузі інформатики, «штучного...
ID:
7600
Символьний код:
yuriy-kanigin
Зовнішній код:
7280
Назва:
Юрій Канигін
Опис для анонсу:
Канигін Юрій Михайлович - (14 вересня 1935 р., с. Городище, Перевальський район, Луганської області) — сучасний український письменник, публіцист, есеїст, вчений. Автор численних наукових і науково-популярних праць в галузі інформатики, «штучного...
Детальний опис:
Канигін Юрій Михайлович - (14 вересня 1935 р., с. Городище, Перевальський район, Луганської області) — сучасний український письменник, публіцист, есеїст, вчений. Автор численних наукових і науково-популярних праць в галузі інформатики, «штучного розуму», суспільствознавства, історії науки. Член Національної спілки письменників України; один з авторів так званої «трипільсько-арійської теорії походження українців».
1965–1968 рр. — працював завідувачем кафедри економічної теорії і національної економіки у Хабаровському політехнічному інституті.
У 1968 р. зайняв посаду вченого секретаря з гуманітарних питань Сибірського відділення АН СССР. Згодом очолив економічний факультет Новосибірського університету. Координував роботу установ гуманітарного та економічного профілю у Якутську, Магадані, Улан-Уде, Барнаулі, Кемерово та ін.
1970 р. — в віці 35-ти років, став наймолодшим у СРСР доктором економічних наук.
У 1971 р. працював головою комісії з перевірки Бурятської філії Академії Наук в Улан-Уде.
У 1976 р. переїхав до Києва працювати головним науковим співробітником Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова на запрошення знаменитого вченого-кібернетика Віктора Михайловича Глушкова.
У Києві Канигін близько зійшовся з працівником відділу агітації та пропаганди ЦК Компартії України Віталієм Врублевським (згодом — перший помічник першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького[3]. Відразу після знайомства із Врублевським Канигін починає активно працювати у сфері прадавньої історії, досліджуючи арійське походження українців.
У 2000 р. Канигін бере участь у написанні колективної монографії під керівництвом Врублевського «Україна: інтелект нації на межі століть».
У 1990-х керував лабораторією соціального інтелекту Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України.
Юрій Канигін — член Національної спілки письменників України, професор Університету сучасних знань Товариства «Знання» України. Автор сотень наукових статей, двох десятків монографій. У співавторстві з директором Інституту кібернетики Віктором Глушковим опублікував понад тридцять наукових досліджень.
На даний час проживає в Києві.
1965–1968 рр. — працював завідувачем кафедри економічної теорії і національної економіки у Хабаровському політехнічному інституті.
У 1968 р. зайняв посаду вченого секретаря з гуманітарних питань Сибірського відділення АН СССР. Згодом очолив економічний факультет Новосибірського університету. Координував роботу установ гуманітарного та економічного профілю у Якутську, Магадані, Улан-Уде, Барнаулі, Кемерово та ін.
1970 р. — в віці 35-ти років, став наймолодшим у СРСР доктором економічних наук.
У 1971 р. працював головою комісії з перевірки Бурятської філії Академії Наук в Улан-Уде.
У 1976 р. переїхав до Києва працювати головним науковим співробітником Інституту кібернетики ім. В. М. Глушкова на запрошення знаменитого вченого-кібернетика Віктора Михайловича Глушкова.
У Києві Канигін близько зійшовся з працівником відділу агітації та пропаганди ЦК Компартії України Віталієм Врублевським (згодом — перший помічник першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького[3]. Відразу після знайомства із Врублевським Канигін починає активно працювати у сфері прадавньої історії, досліджуючи арійське походження українців.
У 2000 р. Канигін бере участь у написанні колективної монографії під керівництвом Врублевського «Україна: інтелект нації на межі століть».
У 1990-х керував лабораторією соціального інтелекту Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва НАН України.
Юрій Канигін — член Національної спілки письменників України, професор Університету сучасних знань Товариства «Знання» України. Автор сотень наукових статей, двох десятків монографій. У співавторстві з директором Інституту кібернетики Віктором Глушковим опублікував понад тридцять наукових досліджень.
На даний час проживає в Києві.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Канигін
Юрій Карманович
Юрій Карманович – засновник Школи лідерства та управління «Міст». За десять років у ній навчалися понад 2100 студентів.
Автор багатьох книг з лідерства, бізнесмен, засновник міжнародної торгової компанії з 200 філіями в десяти країнах.
Через YouTube,...
ID:
33943
Символьний код:
yuriy-karmanovich-ua
Зовнішній код:
11402
Назва:
Юрій Карманович
Опис для анонсу:
Юрій Карманович – засновник Школи лідерства та управління «Міст». За десять років у ній навчалися понад 2100 студентів.
Автор багатьох книг з лідерства, бізнесмен, засновник міжнародної торгової компанії з 200 філіями в десяти країнах.
Через YouTube,...
Детальний опис:
Юрій Карманович – засновник Школи лідерства та управління «Міст». За десять років у ній навчалися понад 2100 студентів.
Автор багатьох книг з лідерства, бізнесмен, засновник міжнародної торгової компанії з 200 філіями в десяти країнах.
Через YouTube, свої книги та бізнес-проекти, яких вже понад 600, розвиває співдружність моральних лідерів, які зможуть зробити ХХI століття золотим.
«Миру як ніколи потрібні справні та моральні лідери, — вважає Юрій. — Моя публічна діяльність — це свого роду відкритий університет для всіх бажаючих зростати та навчатися».
Юрій із дружиною Іриною вже понад 33 роки разом. У них п’ять дочок та четверо онуків.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Карманович
Юрій Кирик
ID:
7601
Символьний код:
yuriy-kirik
Зовнішній код:
7281
Назва:
Юрій Кирик
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Кирик
Юрій Медведик
ID:
7602
Символьний код:
yuriy-medvedik
Зовнішній код:
4209
Назва:
Юрій Медведик
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Медведик
Юрій Мицик
Протоієрей УПЦ Київського Патріархату Юрій Мицик народився 30 грудня 1949 р. у м. Січеславі (Дніпропетровську). Батько, Андрій Семенович Мицик (1919-1966), православний українець, працював бухгалтером-ревізором. Мати, Мицик (Гаржа)...
ID:
7603
Символьний код:
yuriy-mitsik
Зовнішній код:
4367
Назва:
Юрій Мицик
Опис для анонсу:
Протоієрей УПЦ Київського Патріархату Юрій Мицик народився 30 грудня 1949 р. у м. Січеславі (Дніпропетровську). Батько, Андрій Семенович Мицик (1919-1966), православний українець, працював бухгалтером-ревізором. Мати, Мицик (Гаржа)...
Детальний опис:
Протоієрей УПЦ Київського Патріархату Юрій Мицик народився 30 грудня 1949 р. у м. Січеславі (Дніпропетровську). Батько, Андрій Семенович Мицик (1919-1966), православний українець, працював бухгалтером-ревізором. Мати, Мицик (Гаржа) Віра Гаврилівна (1926-1970), православна українка, працювала різноробочою.
У 1966 р. Юрій закінчив середню школу № 83 м. Дніпропетровська, у 1971 р. – історичний факультет Дніпропетровського державного університету, у 1974 р. – аспірантуру Дніпропетровського державного університету. У 1969 р. одружився з Лідією Миколаївною Олійник, православною українкою, у 1971 р. народилася дочка Інна.
У 1975 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Кройника" Феодосія Софоновича як історичне джерело і пам’ятка української історіографії XVII століття".
У 1974 – 1980 рр. – працював викладачем кафедри історії Дніпропетровського державного університету (викладач, старший викладач, доцент), у 1980 – 1981 рр. – завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту, у 1981-1989 рр. – доцентом кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету, 1989 –1990 рр. доцентом кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.
У 1989 р. я захистив докторську дисертацію на тему: "Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.".
У 1990 – 1992 р. – працював професором кафедри історії України Дніпропетровського державного університету, у 1992 – 1996 рр. – завідувачем відділу Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, у 1996-2002 рр. – завідувачем кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, з 2002 р. до н.ч. – професором даної кафедри. У 2007 р. Указом Президента України мені присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
14 жовтня 1994 р. – у Богоявленському соборі м. Ногінська Московської областЮрiя було висвячено єпископом Дніпропетровським і Запорізьким УПЦ Київського Патріархату Андріаном на диякона, а 16 жовтня 1994 р. на священика, призначено секретарем Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату.
З січня – по травень 1997 р. Юрiй Мицик був першим настоятелем відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії, з травня 1997 р. до н. ч. служу другим священиком у цьому ж храмі. У 2000 р. закінчив (заочно) Київську Духовну Семінарію УПЦ Київського Патріархату, у 2007 р. – Київську Православну Богословську Академію. З серпня 2002 р. і донині є професором кафедри історії КПБА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене призначено настоятелем Свято-Духівського храму при НАУКМА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета його було нагороджено орденом святого Архистратига Михаїла.
У 1966 р. Юрій закінчив середню школу № 83 м. Дніпропетровська, у 1971 р. – історичний факультет Дніпропетровського державного університету, у 1974 р. – аспірантуру Дніпропетровського державного університету. У 1969 р. одружився з Лідією Миколаївною Олійник, православною українкою, у 1971 р. народилася дочка Інна.
У 1975 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: "Кройника" Феодосія Софоновича як історичне джерело і пам’ятка української історіографії XVII століття".
У 1974 – 1980 рр. – працював викладачем кафедри історії Дніпропетровського державного університету (викладач, старший викладач, доцент), у 1980 – 1981 рр. – завідувачем кафедри загальної історії Запорізького педагогічного інституту, у 1981-1989 рр. – доцентом кафедри загальної історії Дніпропетровського державного університету, 1989 –1990 рр. доцентом кафедри історії України Дніпропетровського державного університету.
У 1989 р. я захистив докторську дисертацію на тему: "Джерела з історії Визвольної війни українського народу 1648 – 1654 рр.".
У 1990 – 1992 р. – працював професором кафедри історії України Дніпропетровського державного університету, у 1992 – 1996 рр. – завідувачем відділу Дніпропетровського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, у 1996-2002 рр. – завідувачем кафедри історії Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, з 2002 р. до н.ч. – професором даної кафедри. У 2007 р. Указом Президента України мені присвоєне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
14 жовтня 1994 р. – у Богоявленському соборі м. Ногінська Московської областЮрiя було висвячено єпископом Дніпропетровським і Запорізьким УПЦ Київського Патріархату Андріаном на диякона, а 16 жовтня 1994 р. на священика, призначено секретарем Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви (УПЦ) Київського Патріархату.
З січня – по травень 1997 р. Юрiй Мицик був першим настоятелем відродженого Благовіщенського храму при Києво-Могилянській академії, з травня 1997 р. до н. ч. служу другим священиком у цьому ж храмі. У 2000 р. закінчив (заочно) Київську Духовну Семінарію УПЦ Київського Патріархату, у 2007 р. – Київську Православну Богословську Академію. З серпня 2002 р. і донині є професором кафедри історії КПБА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета мене призначено настоятелем Свято-Духівського храму при НАУКМА. У 2008 р. указом Патріарха Філарета його було нагороджено орденом святого Архистратига Михаїла.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Мицик
Юрій Монда
ID:
7604
Символьний код:
yuriy-monda
Зовнішній код:
7282
Назва:
Юрій Монда
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Монда
Юрій Поляківський
ID:
7605
Символьний код:
yuriy-polyakivskiy
Зовнішній код:
7283
Назва:
Юрій Поляківський
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Поляківський
Юрій Федорів
ID:
7606
Символьний код:
yuriy-fedoriv
Зовнішній код:
7284
Назва:
Юрій Федорів
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Федорів
Юст Мюллер-Бон
ID:
7607
Символьний код:
yust-myuller-bon
Зовнішній код:
4466
Назва:
Юст Мюллер-Бон
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Мюллер-Бон
Я. Донкани
ID:
2859
Символьний код:
ya-donkani
Зовнішній код:
2490
Назва:
Я. Донкани
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Донкани
Я. Стасинг
ID:
34076
Символьний код:
ya-stasing
Зовнішній код:
13458
Назва:
Я. Стасинг
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Стасинг
Яап Дилеман
ID:
7608
Символьний код:
yaap-dileman
Зовнішній код:
7291
Назва:
Яап Дилеман
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Дилеман
Ягер Хартмут
ID:
7609
Символьний код:
yager-khartmut
Зовнішній код:
9732
Назва:
Ягер Хартмут
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Хартмут
Ягода Міхаляк
ID:
33738
Символьний код:
yagoda-mikhalyak-ua
Зовнішній код:
11344
Назва:
Ягода Міхаляк
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Міхаляк
Яків Креховецький
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
ID:
7610
Символьний код:
yakiv-krekhovetskiy
Зовнішній код:
7289
Назва:
Яків Креховецький
Опис для анонсу:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982...
Детальний опис:
Яків Креховецький (08. 08. 1940, м. Долина Станіслав., нині Івано-Фр. обл.) – живописець, графік. Закінчив коледж образотворчого мистецтва (Торонто, 1982; викл. Г. Гіндл, А. Фараг), навчавчя приватно у М. Бідняка. Від 1982 – викладач мистецтва у середніх і народних школах Канади. Член Української спілки образотворчих мистців у Канаді.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
Від 1980-х рр. – учасник виставок українських художників у США, Україїні. Персональні – у Торонто (1982, 1984, 1988, 1992), Нью-Йорку (1985). Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реалістичному стилі. Автор книги «Богословія та духовність ікони» (Л., 2000; 2002). Деякі полотна зберігаються у Національному музеї у Львові.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Креховецький
Яків Перельман
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
ID:
7611
Символьний код:
yakiv-perelman
Зовнішній код:
6792
Назва:
Яків Перельман
Опис для анонсу:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових...
Детальний опис:
Яків Ісидорович Перельман народився 4 грудня (22 листопада за старим стилем) 1882 року в місті Білостоку Гродненської губернії Російської Імперіі (нині — на території Польщі). Його батько працював рахівником, мати викладала в початкових класах. Рідний брат Якова Перельмана, Осип Ісидорович, був драматургом, писав російською та на їдиші (псевдонім «Осип Димов»).
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Батько помер у 1883 році й мати одна мусила виховувати дітей. Вона зробила все, аби діти отримали достойну освіту. У 1890 році Яків пішов вчитися до першого класу початкової школи, а 18 серпня 1895 року вступив до Білостоцького реального училища. 23 вересня 1899 року він опублікував у газеті «Гродненские губернские ведомости» під псевдонімом «Я. П.» нарис «Щодо очікуваного вогняного дощу». У серпні 1901 року був зарахований до Лісового інституту в Санкт-Петербурзі. Практично з першого курсу почав співпрацювати з журналом «Природа и люди», перший написаний ним нарис «Століття астероїдів» був надрукований у № 4 журналу за 1901 рік. У 1903 році померла мати. У 1904 році Перельман, продовжуючи навчатися у Лісовому інституті, став відповідальним секретарем журналу «Природа и люди».
Липень 1913 року — вийшла друком перша частина книги «Занимательная физика» («Цікава фізика»). Книга мала приголомшливий успіх серед читачів, вона викликала інтерес і в середовищі фізиків. Професор фізики Петербурзького університету Орест Данилович Хвольсон, познайомившись з Перельманом і дізнавшись, що книгу написав не фахівець-фізик, а вчений-лісник, сказав Якову Ісидоровичу: «Лісників-науковців у нас вистачає, а от людей, які вміли б так писати про фізику, як пишете ви, немає зовсім. Моя вам настійна порада: продовжуйте, обов'язково продовжуйте писати подібні книги й надалі».
29 серпня 1913 року — початок листування з К. Е. Ціолковським, яке тривало до самої смерті останнього. 20 листопада 1913 року Перельман виступив з доповіддю в Російському товаристві любителів природознавства «Про можливості міжпланетного сполучення», в основу якої лягли ідеї Ціолковського.
1915 року перебуваючи влітку на відпочинку, Перельман познайомився з молодою лікаркою Анною Давидівною Камінською. Незабаром вони одружилися. 1916-1917 роки — служив в петроградській «Особливий нараді з палива», де запропонував перевести стрілку годинника на годину вперед з метою економії палива (це було здійснено у 20-х роках). У 1916 році виходить друком друга частина його книги «Цікава фізика». У 1918-1923 роках він працював інспектором відділу Єдиної трудової школи Наркомпросу РРФСР. Складав нові навчальні програми з фізики, математики та астрономії, одночасно викладав ці предмети у різних навчальних закладах.
1932-1936 роки — листувався з С. П. Корольовим з питань пропаганди космічних знань; працював у Ленінградському відділі видавництва ЦК ВЛКСМ «Молодая гвардия» в ролі автора, консультанта й наукового редактора.
1 серпня 1934 року — у складі групи ленінградських письменників і вчених-популяризаторів зустрівся з Гербертом Уеллсом, який приїхав до СРСР.
Літо 1935 року — поїздка до Брюсселя на Міжнародний математичний конгрес.
15 жовтня 1935 року — відкриття ленінградського Будинку цікавої науки у «Фонтанному будинку» (колишній палац Шереметєвих, знищений у роки війни).
1939 рік — написав докладну статтю «Що таке цікава наука».
18 січня 1942 року на чергуванні в шпиталі померла від виснаження його дружина, Анна Давидівна Камінська-Перельман.
16 березня 1942 року — Яків Перельман помер від загального виснаження, викликаного голодом, у блокадному Ленінграді.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Перельман
Якоб Арминий
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
ID:
7612
Символьний код:
yakob-arminiy
Зовнішній код:
6827
Назва:
Якоб Арминий
Опис для анонсу:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически...
Детальний опис:
Якоб Арминий родился в Аудеватере (Утрехт). По завершении обучения в Лейденском и Женевском университетах в 1588 стал пастором в Голландской реформатской церкви в Амстердаме, а в 1603 — профессором теологии Лейденского университета. Практически сразу по принятии кафедры у него разгорелся теологический спор с Францискусом Гомарусом, который также был профессором богословия в Лейдене, по вопросу о предопределении. После многих и горячих прений в 1608 году в Гааге назначен был религиозный диспут перед Генеральными штатами Голландии и Западной Фрисландии, между Гомарусом и Арминием. Диспут этот так и не привел к соглашению сторон.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
В 1590 году Арминий женится на Елизавете Рэел, дочери одного из самых влиятельных людей Голландии. Умер в Лейдене.
Арминием был создан ряд работ, в которых он полемизировал с учением кальвинистов по вопросу спасения души. Наиболее остро свои расхождения с кальвинистами по данному вопросу были сформулированы в трактате 1608 г. «Объявление мнений». Здесь Арминий уточнил тезис об избирательности Бога при назначении людей к спасению: спасутся те верующие, которые приняли данное от Бога посредничество Иисуса Христа и в глазах Бога искренне покаялись. Из этого следовало, что человек способен своей свободной волей обратиться к спасению.
Несмотря на расхождения во взглядах с кальвинистами, Я. Арминий до конца жизни оставался в реформатской церкви.
Взгляды Арминия нашли понимание среди части голландского общества, вследствие чего вокруг него сформировалась группа сторонников, именовавшихся арминианами. Уже после смерти своего основателя, в 1610 году арминиане подали церковным властям представление (remonstrantia), которое стало основным изложением учения арминиан (ремонстрантов).
Ремонстранты подвергли критике пять пунктов кальвинистского учения:
о двойном предопределении — к спасению или погибели — в результате свободного акта божественной воли;
о том, что избранный непременно спасётся, а осужденный — погибнет;
о том, что Христос умер только ради избранных ко спасению;
о том, что Бог дает благодать только избранным ко спасению;
о том, что получившие спасающую благодать никогда её не утрачивают.
После осуждения данного учения на состоявшемся в 1618—1619 годах реформатском синоде в Дордрехте, арминиане были отстранены от церковных должностей и подверглись репрессиям. В Нидерландах и ряде других европейских государств данная конфессия сохранилась до настоящего времени и насчитывает несколько тысяч человек. Существенно повлияли арминианские доктрины и на формирование богословия общих баптистов, баптистов свободной воли, Армии Спасения, методистов (Джон Уэсли издавал журнал "Арминианин") и Церквей Христа (ни в коем случае не Объединённой Церкви Христа, которая к ним не относится). Несмотря на признание арминианами принципа Синергии и учения Иоанна Кассиана и их близость к учению Высокой Англиканской Церкви, с которой Русская православная церковь вела переговоры о каноническом единстве со времён Ивана Грозного и до 90х годов прошлого века, не находящиеся под влиянием близкого к арминианству Филиппа Меланхтона (такие богословы были в Синодальный период) православные богословы не ограничивались критикой кальвинизма, подобно арминианам, а всегда подчёркивали необходимость "дела" для Спасения.
Учение Арминия оказало значительное влияние на развитие протестантской богословской и философской мысли, включая таких её представителей, как Джон Уэсли и Гуго Гроций.
Детальна картинка:
Array
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Арминий
Якоб Беме
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
ID:
7613
Символьний код:
yakob-beme
Зовнішній код:
7293
Назва:
Якоб Беме
Опис для анонсу:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил ...
Детальний опис:
Якоб Бёме - немецкий мистик и философствующий теолог, которого часто называли «философом немцев» (Philosophus Teutonicus).
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
Родился 24 апреля 1575 в Альт-Зайденберге, селе близ Гёрлица в Саксонии. Он был воспитан в лютеранской вере и получил лишь начальное образование. Работал подпаском, затем был определен в подмастерья к сапожнику в Зайденберге и в 1599 открыл собственную сапожную мастерскую в Гёрлице. В 1600, очевидно под влиянием местного пастора Мартина Мёллера, Бёме пережил яркое мистическое озарение, в котором ему открылось, что все сущее заключается в «Да» и «Нет». По мере того, как Бёме приобретал духовную зрелость, его мистический опыт углублялся, и в конце концов он изложил свои прозрения в серии замечательных богословских и философских сочинений.
Его первая книга, Аврора, или Утренняя заря в восхождении (Aurora , Morgenr te im Aufgang , 1612), – «младенческое начало», как он сам ее называл, – тем не менее привлекла всеобщее внимание, в результате чего городской совет Гёрлица запретил Бёме заниматься сочинительством. Бёме молчал на протяжении семи лет, но затем, уступив убеждениям небольшого круга друзей и почитателей, втайне знакомившихся с его произведениями, возобновил свою литературную деятельность. С 1619 и до конца жизни Бёме написал 30 книг и трактатов (часть из них не завершены). В этих сочинениях он предстает как один из величайших умозрительных философов Запада, оказавшим значительное влияние на Ф.Шеллинга, Г.В.Ф.Гегеля, А.Шопенгауэра, Ф.Ницше, Э.фон Гартмана, А.Бергсона, М.Хайдеггера и П.Тиллиха.
Сочинения Бёме можно разделить на несколько групп. К числу его философских сочинений относятся трактаты О трех принципах (Von den drei Principien , 1619), О троякой жизни человека (Von dem dreifaltigen Leben des Menschen , 1619), Сорок вопросов о душе (1620), О Воплощении (Von der Menschwerdung Christi , 1620), О запечатлении всего сущего (1622), а также два зрелых сочинения: Об избрании по благодати (Von der Gnadenwahl , 1623) и Великое таинство (Mysterium magnum) (1623). Мистико-религиозные сочинения Об истинном покаянии (1622), О возрождении (1622), О сверхчувственной жизни (1622) и О божественной молитве (1624) обычно издаются под общим названием Путь ко Христу (Der Weg zu Christo ). К апологетическим сочинениям относятся два трактата, направленны t против радикального сектантства Штифеля и Мета, два – против криптокальвиниста (т.е. обвиняемого в скрытой приверженности к кальвинизму) Бальтазара Тильке и один – против преследований со стороны гёрлицкого пастора Грегора Рихтера.
В мировоззрении Бёме доминируют два мотива – характерная для немецкой мистики самоуглубленность и ренессансное натурфилософское мироощущение. Он старался уяснить, каким образом возник этот противоречивый мир, укорененный в Боге, которого Бёме определяет как «бездну (Ungrund) и основу (Grund) всего сущего», как «Да» и «Нет» «мрачной воли гнева» и «огневой воли любви».
Умер Беме в Гёрлице 17 ноября 1624.
ID інформаційного блоку:
4
Символьний код інформаційного блока:
autors
Назва інформаційного блоку:
Авторы
Зовнішній код інформаційного блоку:
autors
Призвище:
Беме
Християнська
книгарня
книгарня
© «Книжкова полиця», 2002 – 2024
Дзвоніть
(097) 880-6379